Не додавайте мене в друзі винятково за „взаємний зафренд”, добре?
Називайте мене на "ти". Будьте щирі, і я відповідатиму взаємністю.
Я не люблю примусовості і штучності. Я не френджу з ввічливості, і не маю чітких критеріїв вибору друзів, бо є людиною настрою, мені можуть сподобатися ваші світлини, рецепти, гумор, стиль дописів, тощо, я можу зафрендити, бо мені сподобався хедер вашого журналу. Я не френджу порожні журнали. Часто я зафренджую згодом, не з першого знайомства, настрій бо змінюється. Таке.
Буду рада, якщо ви почуватиметесь у мене, як вдома, спілкуйтеся мовою, якою вам зручно, але прошу утримуватися від нецензурних висловів і відвертих провокацій.

ПС. а як ви сюди потрапили?

Цей запис висітиме згори і нагадуватиме про події, які варто не проґавити. Оновлюватиметься. Долучайтесь до пошуку цікавинок.

Регулярні заходи:

Поточні фотовиставки, завжди щось цікаве, деталі на сайті Фото-Київ

Концерти у Національній Філармонії афіша

Концерти у Національному будинку камерної та органної музики афіша

Інші події:

2-11 грудня у Львові Jazz Bez

Любі друзі, як ви знаєте (а якщо не знаєте - знайте), що в Українському домі З 17 по 20 травня 2012 року відбудеться VIІІ Київська міжнародна книжкова виставка-ярмарок.

І я там буду на стенді Граней-Т - центральна зала, перший поверх, стенд №10 -, якщо комусь раптом тре щось написати на книжці про кухаря Тара-Пату, то приходьте (і просто так приходьте), а я, якщо встигну сьогодні після роботи, то печива напечу, похрумтимо, а якщо взагалі все файно складеться, то ще й кави в термосі припру.
Орієнтовно буду з 13 до 14, завтра, у четвер, 17го травня.

Ми сьогодні дорвалися.
Накупили квитків у Філармонію (від 30 до 130 грн, залежно від місця), там між іншим, дуже незлі виступи очікуються, подробиці шукайте на сайті http://www.filarmonia.com.ua/ua.afisha

Замовили квитки (60 грн) на Київський фестиваль вогню, який цьогоріч чомусь не влітку, а на День Києва (обоже-обоже), подробиці, звісно на сайті http://www.firefest.info/

Дуже сильно милимо лижі на армянський джаз (50 грн) у Майстер Класі, квитки безпосередньо перед концертом, подробиці на сайті продюсерського центру http://jazzinkiev.com/?page=news_id&news_id=1072

У Будинку актора очікуються цікаві події, безкоштовні в тому числі, як фламенко 20 травня http://actorhall.com.ua/

І в Будинку органної і камерної музики теж буде всяке, клавесинне в тому числі, знайомтеся з розкладом туто http://www.organhall.kiev.ua

А ви про що знаєте?

Якщо у вас на кухні не надто багато робочої поверхні...
Якщо вас не лякає необхідність зробити в стіні пару дірок...
Якщо у вас більше одного ножа, яким ви користуєтеся...
...то саме для вас я повідомляю, що магнітний тримач - це вєсчь!



Мій перший тримач подарував yurgen_strelkov, за що йому величезна дяка. Тепер у мене їх кілька - і під слоїчки зі спеціями, і під ножі (довгий з Ікеї, тому якщо у вас поблизу така є, ну, ви зрозуміли). Це фантастика, чесне слово. Ножі тепер не займають місце у немаленькому тримачі, зручно висять (прямо над плитою), і веселять гостей маленьким китайським ножичком, який ніяк неможливо було приткнути у блок-тримач. Всіляко раджу, якщо коротко. Звісно, спочатку тре звикнути, що ножі не там, де зазвичай, і обережно їх хапати (а краще повертати лезами в один бік, чого на фоточці нема, кхм-кхм), але тим не менш - прекрасний винахід людства, за що йому спасибі. ( +1 )

....дожилися, боти і спамери уже пишуть приватні повідомлення....

Як не лишитися голодним у Китаї? Дуже просто: бути уважним і не вірити міфам, серед яких найрозповсюдженіші – про тотальну антисанітарію, повзучих і неїстівних гадів і ненормальні смаки китайців. Так, на ринках вам пропонуватимуть смажених скорпіонів, лялечки шовкопрядів й іншу екзотику, але будьте упевнені, що це все розвага для туристів, і самі китайці такого не їдять.


Смажені скорпіони на шпажках на нічному базарі Пекіна

І якщо гидливість не дозволить вам їсти вуличну їжу, яка в Пекіні на кожному кроці, знайте, що ви втрачаєте один із найвидатніших смакових досвідів у житті, тому що вулична їжа – булочки на пару з начинкою, млинці, фрукти у карамелі, абощо – дуже смачна і дуже дешева. І вам не треба заморочуватися меню китайською, досить тицьнути пальцем у бажаний наїдок, і вам його продадуть. Навіть якщо ви хочете булочку, начинку якої не видно (а їх продають видів 15), все одно мовою жестів можна порозумітися, і ніяких екзотичних видів м’яса вам не підсунуть, китайці дуже приязні і страшенно раді допомогти іноземцям. А щодо антисанітарії – їжу готують у вас на очах, і ви бачитимете, з чого і якими руками її готують, чого не скажеш про відвідини будь-якого ресторану навіть у нас. Тому ми сміливо пірнули у світ китайського фаст-фуду і не пошкодували. Особисто мене просто зачарував китайський глід у карамелі, на вигляд дуже подібний на райські яблука, а на смак щось середнє між яблуками і полуницею, абсолютно фантастична ягода, продається нанизаною на дерев’яну шпажку по 7-8 штук, коштує від 3 до 5 юанів (залежно від наповненості туристами конкретного місця), що на наші гроші приблизно 3,5-6 грн. Навіть якщо ви не подолаєте упередженості до м’яса і приготованої їжі в цілому, у Пекіні легко можна харчуватися самими фруктами, горіхами і овочами, які теж представлені у дивовижній розмаїтості і доступності.


Той самий глід - скільки я його з"їла, я вам передати не можу


У цієї доброї тітоньки ми паслися на найсмачніших в моєму житті булочках - парових з начинкою з свинячого фаршу, бульйону і овочів

У випадку, коли ви готові експериментувати і їсти у закладах громадського харчування, будьте готові до того, що більшість з них схожі на звичайнісінькі їдальні. Дивани, подушки, дракони і сотні ліхтариків – це все західне уявлення рестораторів про східні заклади, а в реальності все геть інакше. Ні, розкішні і пишні ресторани тут теж є, але це або туристичні обдирайлівки, або висококласні заклади для ділових переговорів, і т.д. Обираючи місце, де б пообідати чи повечеряти, звертайте увагу на кілька моментів. Перше, і головне – чи багато у закладі місцевих, це і буде ваш лакмусовий папірець. Китайці не їстимуть там, де дорого і несмачно. Друге – подивіться, чи є у закладі меню якщо не з англійським перекладом (до речі, не факт, що він буде бодай трохи зрозумілим, бо меню часто-густо переклад робить інтернет-перекладач, як отут), то хоча б з картинками. Це позбавить вас вибору навпомацки, і хоча б більш-менш підготує до того, що ви їстимете. Ніколи, я ще раз наголошую, ніколи не замовляйте по порції першого, другого і десерту на особу. Ви не подужаєте, даю гарантію. Порції настільки великі, що одним гарніром і однією м’ясною стравою можна наїстися удвох, а то й утрьох, дуже поширеним є варіант «з собою», коли офіціант приносить картонну чи пластикову коробку і загортає залишки (а то й добру половину) обіду, який можна доїсти уже вдома.

Насправді, вибір можна робити на свій страх і ризик, але бажано бути хоча б трохи підготовленими. Я, наївна, думала, о, екзотика, буду всяку фігню цікаву їсти, а насправді екзотикою були ми, і всі офіціанти тільки й робили, що дивилися, як ми будемо їсти. Тому добре, що ми знали, як їсти пекінську качку, місцеві «пельмені», чи що таке «сторічні яйця», бо бути «дурним лаоваєм» неприкольно, хоча походження виправдовує, тим не менш :)

Зліва направо: сторічні яйця з тофу, "пельмені", качка по-пекінськи (рисові млинці, овочі і соус в кадр не влізли)

І злива минула

Після того, як я начиталася книжок про китайську кухню, її історію і розповсюдження по світу, а також те, що практично все, що готується за межами власне Китаю – вся ця купана в олії локшина, жирне м’ясо, щедро пересипані перцем (до повного оніміння смакових рецепторів) страви – не мають жодного стосунку до справжньої китайської кухні, я не могла пройти повз тисячу і одну куховарську школу Пекіна.



( навчитися й собі )

О, яка злива! Шальона! Навіжена! З тим самим гр-гр-гррррр "погрррозливим гуррркотом грррому"! А у мене чай, коте і короткий робочий день. Життя прекрасне.

Ви не думайте, що як почався Любек, то закінчився Китай. Ні-ні, його ще багато, це у мене руки короткі. Потроху згадуватиму другий най-най пункт подорожі - китайську кухню.

Машинний переклад китайських меню - знаний лол, але я все одно не могла стриматися від дурнуватого гигикання, і привезла ще парочку, побачених на власні очі.

Все почалося з reference braised Ukraine - я навіть не уявляю, що б це могло бути, на вигляд не визначиш, куштувати було стрьомно, а набір китайських ієрогліфів нічого не пояснює
small scum porrige - гм-гм
the Beijing taste paste collapses soon
the gold medal fries small ball with no result - ось вона, їжа 21 століття, без результату - жодних відкладень, жодних калорій
white potato eggplant mud - ага, грязючки не бажаєте?
the incense burns the basin - а ви уявляєте, що воно зробить зі шлунком, якщо навіть мисочку палить?

Фото докази:



( +1 )

Це я знову була в Украфлорі. 2 букети анемонів (а я думала, це лише підводні рослини так називаються) з відділу розпродажу зліплюються в один (вкидаємо зогнилі рослини, підрізаємо корінці, обережно знімаємо хворі пелюстки) і вуаля - нестерпна краса за 20 грн.



Але! Головне, як я була в Украфлорі. Я їздила туди на велосипеді, і це повний кайф. Результати першої велопрогулянки дуже втішні, щоправда, дуже болять руки (з переляку вчепилася в кермо, як дурна) і п"ята опорна точка, але все одно - от він порятунок спекотних днів, сів собі і поїхав з вітерцем. Кайф. Тре робити то частіше. Відколи я востаннє їздила на своєму єдиному в житті велосипеді "Україна" (здається, то було у 8му класі), конструкторський геній зробив великий крок уперед, всі ці передачі, гальма на ручках, захисні штуки для ланцюга, фіксатори на багажнику, а я все за звичкою намагаюся гальмувати, прокручуючи педалі назад :)

До речі, питання власників газонів - де ви берете гербіцид вибіркової дії? Я питала і в Епіцентрі, і в Украфлорі, і в ще одному садовому центрі - ніде нема.

Хто був у курсі історії з хвостом, я тепер сплю спокійно - чорна нахабна морда, яка не показувалася нам на очі 3 тижні і не давала змоги понести себе до ветеринара, припхалася, жива, з хвостом у стані функціонування, трохи облізлим, але на місці. Фух, можна видихнути.

Головна сувенірна одиниця Любека – марципан компанії Niederegger. Дивно, але минулого року під час розвідки фігурувала легенда про те, як в середньовіччі лютував голод, і за відсутності зерна «хліб» ліпили з марципанової пасти (навіть зараз добра половина марципанів виготовляється у формі видовженого хлібного буханця), і приписували винайдення марципану саме мешканцям Любека.



Нині ж на сайті компанії історію марципану виводять з Персії, звідки ці ласощі до Італії привезли хрестоносці, а звідти мигдалева смакота розійшлася всією Європою. Нідереґґер - рідкісний представник родинного бізнесу, як і Рафаело - це винятково сімейний клан власників, жодних аутсайдерів, і таємниці рецептури, до такого ступеню, що любекський марципан має статус PDO – тобто, любецький марципан – це марципан винятково з Любека, так само, як пармезан, фета й інші регіональні продукти. ( далі і з картинками )

Скажу відверто, подорож ця чекала своєї черги досить довго – квитки ми купили ще в жовтні, і переліт на двох туди і назад обійшовся у 1300 грн (у посольстві візовий офіцер зробила круглі очі – «це шо на двох?» - і довго допитувала подробиці, про віз-клаб і т.д.). З проживанням складалося гірше – всі квартири, які нас цікавили, були зайняті (а це 6 чи 8 власників, не пам’ятаю точно), чи то через небажання брати нас на 3 доби, чи то через наближення Фестивалю Гавані (найбільшого у світі), не знаю. Врешті-решт, жили ми в Любеку у Ferienhaus Wiethuchter (хороше розташування (щоправда, у Любеку, здається, поганого бути не може з такими відстанями), цікаві номери, але незручна кухня, хазяйка німецькою не говорить, лише її донька (?), яка буває досить рідко, оплата лише готівкою, при чому сума, яку ми заплатили, була не сумою, вказаною на сайті під час бронювання, а з’ясувати, за що переплата, який це податок і т.д. не було можливості, бо хазяйка не говорить), а у Гамбурзі – в City Apartment Hotel Hamburg (прекрасне розташування: зелений тихий район, 3 хвилини до метро (2 зупинки від центрального вокзалу), 8 хвилин до супермаркету, 8 хвилин до Альстера, приємні номери з кухнею, хазяїн прекрасно говорить англійською, загалом задоволені) ( Далі – початок розповіді про Любек )

Найбільше випадаєш у осад, коли йдеш-йдеш, поруч люди говорять німецькою-німецькою, а потім р-раз - і переходять на російську О_О при чому не матом (але й не без того), а просто. Повернулася. Щастя повні штані, а також піску, маяків, корабликів і брунатної цегли. Невдовзі багато Любека і Гамбурга.

Я от регулярно отримую всілякі культурно-розважальні розсилки, від яких періодично випадаю в осад. З сьогоднішнього:
RED HOT CHILI PEPPERS
Коли: 25.07.2012, 19:00
Де: НСК "Олімпійський"
Цiна: 300-132000 грн
(Ціни з партер.юа V.I.P. бокс 3 -42000 грн. V.I.P. бокс 10 -42000 грн. V.I.P. бокс 15 - 108000 грн. V.I.P. бокс 16 - 54000 грн. V.I.P. бокс 19 - 60000 грн. V.I.P. бокс 20 - 54000 грн. V.I.P. бокс 25 - 48000 грн. V.I.P. бокс 26 - 48000 грн. V.I.P. бокс 28 - 48000 грн. V.I.P. бокс 29 - 48000 грн. V.I.P. бокс 35 - 132000 грн. V.I.P. бокс 36 - 60000 грн. V.I.P. бокс 39 - 60000 грн.)

От у квиток за 16500 у.о. входить ще повечеряти з групою і поспівати разом з ними на біс, чи що? Моя фантазія просто нездатна уявити, що може стільки коштувати. Ідеї? Може, у когось дрогнула рука і це зайві нулики? Та навіть вкорочені на нулик ціни якісь цеє...


І щоб двічі не вставати, я б пішла, та не матиму змоги
25 апреля 2012 продюсерский центр Jazz in Kiev уступает сцену Культурно-образовательного центра "Мастер Класс" (ул. Лаврская, 16) авторам этно-джазового проекта Asia Tengri. Презентация уникального сплава этнической, джазовой и академической музыки состоится в рамках проекта "Тема с вариациями. Live".
Начало концерта - 20:00. Стоимость билетов: 50 - 80 грн.
Приобрести билеты можно в день концерта или заранее в кассе Культурно-образовательного центра «Мастер Класса».
Дополнительная информация по телефону +38 098 712 55 77

Потроху бавлюся. Невдовзі очікується серія листівок про спеції, травки і прянощі, шукайте на photofabrique.at.ua
Таке собі preview, одна з моїх улюблених - чилі

...
Знайшла сандалі своєї мрії. Звісно, чоловічу модель. Підхожу до продавчині, показую, питаю, чи є такий-то розмір. Відповідає, що є. Кажу: "Дайте поміряти". А вона мені: "Це ж чоловічі!". От цікаво, у чоловіків принципово інша побудова ноги, чи як? До речі, жіночі, така само модель, тільки ідіотського світло-сірого кольору з рожевими смужками, коштують тисячу з гаком, а чоловічі - вісімсот з гачочком. Таємниця Всесвіту.

...
Можливо, це новина тільки для мене, але в другому сезоні "Гри престолів" Аша Грейджой стала Ярою Грейджой. Пояснення: Producers changed the character’s name from Asha to Yara presumably because the former sounds too much like another character in the show, Osha. (They did the same with young Lord Robert in the Eyrie in season 1, changing his name to Robin as not to confuse him with King Robert Baratheon). Тобто, продавці серіалу вважають глядачів настільки ідіотами, які не зможуть розрізнити Ашу і Ошу. При чому двох абсолютно різних жіночих персонажів. Таємниця...

До речі, продовжуючи тему казок, хочу поділитися з сиролюбителями знахідкою. Помітила я його у Сільпо винятково через колір пакування - такий насичений, ніжнолюблений фіолетовий колір вирізнявся дуже вигідно. А коли я прочитала, що це extra mature, то одразу ж потягла в кошик.
І хочу вам сказати, що це, либонь, найсмачніший сир, який я купувала в Україні. Якщо що, та ж сама мережа возить кілька видів сирів Wyke, які вважаються не найгіршими в Британії. Сьогодні взяла ще скуштувати Oak Village, то він на диво ядрьоніший і більш гострий, ніж попередній, який засмакував більше.
Ціна питання 200 г брусочок - extra mature 32 грн, Oak Village - 34 грн
А що смачного в наших краях надибували останнім часом ви?

Це практично як "казнить нельзя помиловать"

Draw me Lviv - намалюй мені Львів

Draw me, Lviv - ваб мене, Львове!

І при чому, і те, й друге - правильно.



ПС. А на великій мапі Flickr-а Львів - практично французьке місто, пишеться L'Viv...
ППС. І я вже так хочу, так хочу туди, що аж сверблять п"яти піти й купити квиток...

Випадково знайдена світлина з плівки минулорічної давнини

Я не знаю, як я прогавила цей міні-серіал з двох серій минулого року, але коли дізналася про існування Neverland - переспіву передісторії Пітера Пена, то, як фанатка Пітера, не могла не подивитися. І переспів цей вельми оригінальний, так само як і значно довший серіал Once Upon a Time, який ще поки не добіг кінця, але доставляє. ( По черзі )

...

Я вже колись намагалася його приткнути, але, може, таки вдасьться.
Неспішно продаємо акваріум, хороший, в ідеальному стані, хіба що помити треба. Є охочі? Чи може знаєте таких?
Головна цацка - повністю укомплектований акваріум JUWEL Trigon 190 з тумбою під нього.

Темно-брунатний, 190 літрів, розмір: 98,5x70x59,5 см. з внутрішнім фільтром, терморегулятором, кришкою-світильником і двома лампами.
Специфікації є туто

Він повністю робочий, до нього плюс каміння на дно, водорості декоративні, насос, фільтри, 2 обігрівача, 2 термометра, кілька сачків різного розміру, щітки для чищення скла і купка дрібних прибамбасів.

Плюс:

- Насос JUWEL Pump 600 л/год

- декоративний корабель

- залишки кормів для рибок, пакети для їх транспортування

Загальна вартість того, на що знайшли посилання - 8000 грн. Ми хочемо продати усе вищезгадане разом за 2800 торг і самовивіз. Буду вдячна за будь-яку допомогу у прилаштуванні цього агрегату.

...як я хочу, щоб цей тиждень вже нарешті закінчився...

Коли дуже хочеться чогось цікавого, коли не страшно експериментувати зі смаками, і взагалі, коли дуже хочеться чогось нахімічити, буває, трапляється отаке.
Знадобляться, на одну особу:

- 1 міцна груша

- 1-2 смужки бекону (залежно від розміру груші)

- шматочок сиру з пліснявою, кількість залежить від смаку, але грам 10-15 буде ок

- перець

- спеції за бажання (орегано, чебрець, тощо)

- зубочистки, замочені у воді, щоб сколювати неслухняний бекон

- кілька мигдаликів чи ядер волоського горіху

З урахуванням наведених продуктів, порція на одного виходить десь 10 грн. І моя порада - економити на беконі не варто.
( далі )

Пам’ятаєте, я розповідала про збіги?
Нарешті, коли квитки уже куплено (так, я трохи забобонна в цьому сенсі), я можу сказати, що вся ця чудова дивовижа стосувалася прекрасного Вільнюса. А читала я «Одну и ту же книгу» М.Фрая. Ось таке там, наприклад:

«Миновав заставленную сувенирными лотками площадь, Тереза сворачивает на Бокшто, здесь всегда тень, можно подумать, жители этой улицы обладают какой-то специальной привилегией или просто скидываются и оплачивают дополнительную услугу, летнюю тень. Но улицу Бокшто мы любим не только за это, думает Тереза. А еще, к примеру, за то, что вооон в том дворе, за высокими, потемневшими от времени деревянными воротами, когда-то жил василиск. Чертовски приятно знать точный адрес василиска! Веский повод для самоуважения. Двор ей показали друзья-старшекурсники, давным-давно, когда она только поступила в университет; ясно, что ребята просто шутили, но Терезе плевать, что сказано, то сказано, в любом случае, реальность — это то, о чем я с собой разговариваю, думает она, а значит, василиск жил в этом дворе, и точка.»

Або таке:
«Лучшее в городе Вильнюсе кафе (а заодно целая сеть крошечных лавочек, торгующих прекрасными пустяками вроде японских пиал, медных чайников, брусков пуэра, кофейных зерен и вишневого табака) называется «Skonis ir Kvapas», «Вкус и запах» то есть. Так просто, да.»

І я піду шукати ворота, за якими жив василіск, і точно вип’ю кави у «Skonis ir Kvapas». Я так люблю вишукувати справжні місця і речі, згадувані у книжках, не передати. Але не Вільнюсом єдиним. Звідти ж:
«Так вот, Барселона — город для жадных, тут слишком мною роскошной архитектуры, слишком много живописных забегаловок и разрисованных ставен, тысячи восхитительных закоулков и дворов, сотни тысяч их великолепных обитателей. Все это надо глотать большими кусками, ходить — стремительно, глазеть — неутомимо, причем лучше всего — сверху. С крыши Casa Mila la Pedrera — лучший вид на этот город, гораздо круче даже, чем если в бомбардировщик сесть, никакого сравнения с бомбардировщиком, при всем моем уважении к боевой авиации.»

Фрай пише так, що хочеться схопитися, покидати в наплічник найнеобхідніше і вже от просто зараз кудись їхати. Бажано в те місто, про яке ти читаєш. І я заздрю людям з мультишенгеном, тому що половина справи у них уже зроблена.

Для springfrom - хай і всі наступні ранки будуть добрими і з тою самою усмішкою. Вітаю!



Кавове деревце (у майбутньому) у мене завелося з рук двох прекрасних фей moy_compas cvitulja, тепер же ж маю вирощувати свою каву, ага:)

Я сьогодні зрозуміла, що у київському метрополітені працюють диверсанти, які хочуть ще більш заплямувати і без того багатостраждальну репутацію Неньки. Мало, що всі інтернети ржуть з цих автоматів з продажу жетончиків, але сьогодні у мене стався катарсис і колапс одночасно.
Ранок. Нічого не віщувало біди (ну крім п"ятниці 13го). Я виходжу з вагона на станції м.Бориспільська і розглядаю вказівники на платформі, щоб вийти у бік вул.Світлої. І на вказівниках, радісно продубльованих укрінгішем, гордо майоріє Бориспільське (чи Харківське? чи обидва) CHAUSSEE (!) Chaussee, блінвасзаногу! Буквально через сто метрів у переході (на виході з метро) - вже Shosse. Ну хто, хто!!! Ні, я буду писати листа в адміністрацію метрополітену (якщо знайду якусь хоча б електронну адресу) з питанням, чи взагалі хвилює їх, що ржатиме кожен турист.

У напівсвідомому від хвилювання стані повідомляю, що презентація відбудеться 21 квітня (це субота) з 13:00 у ресторані «Борщ» за адресою Броварський пр., 31/33. Це буквально у 5 хвилинах пішки від м.Дарниця, орієнтир - заправка КЛО.

Ви спитаєте, чого напівсвідомому - бо я страшенно хвилююся, чи сподобається книжка, чи будуть задоволені дівчата-мами-дітки, (я ж ніколи не приймала такої кількості важливих гостей одразу!), але те, що буде ненудно - обіцяю. На жаль, головна ідейна мама книжки - Оксана Лущевська - приїхати не зможе, але я вже вас веселитиму, як зможу :) Хвилюватимуся, але чекатиму з нетерпінням. Приходьте, будемо знайомитися, пити чай і бавитися.

Важливо! Усім батькам та дітям, хто хоче смачно провести вихідний день, потрібно зареєструватися: тел. 095 317 32 24 або press_grani@ukr.net (Тетяна Терен)https://www.facebook.com/events/219353751497624/

Крім того, можна трошки почитати про те, що це за книжка, тут, у нашому спільному з Оксаною невеличкому інтерв"ю.

Читаю нині серію Джаспера Ффорде про Thursday Next, дякую joysana. Закінчила «The Eyre Affair», читаю наступну. Особливо рекомендовано любителям книжок, бібліотек, альтернативної історії і необтяженої технічними подробицями, але не позбавленої серйозності, фантастики. При чому історія настільки альтернативна, що Кримський півострів виявився приводом більш ніж сторічної війни між Британією і Росією.

«This is the midday news on Monday, 6th May 1985, and this is Alexandria Belfridge reading it. The Crimean peninsula,’ she announced, ‘has again come under scrutiny this week as the United Nations passed resolution PN17296, insisting that England and the Imperial Russian Government open negotiations concerning sovereignty. As the Crimean War enters its one hundred and thirty-first year, pressure groups both at home and abroad are pushing for a peaceful end to hostilities…
…The TV showed stock footage of the peninsula as Duff-Rolecks spoke: Sebastapol, a heavily fortified English garrison town with little remaining of its architectural and historical heritage»

Оригінальний вибір, як на мене.

Якщо коротко про книжку, то: «In Jasper Fforde's Great Britain, circa 1985, time travel is routine, cloning is a reality (dodos are the resurrected pet of choice), and literature is taken very, very seriously. England is a virtual police state where an aunt can get lost (literally) in a Wordsworth poem and forging Byronic verse is a punishable offense. All this is business as usual for Thursday Next, renowned Special Operative in literary detection. But when someone begins kidnapping characters from works of literature and plucks Jane Eyre from the pages of Brontë's novel, Thursday is faced with the challenge of her career. Fforde's ingenious fantasy—enhanced by a Web site that re-creates the world of the novel—unites intrigue with English literature in a delightfully witty mix.»
Не можу не погодитися, що ідея цікава, безумовно цікава, і прекрасно обіграна. Автор не заморочується часовим парадоксом (типу, що не можна бачити себе з іншого часу і т.д.), а воно й непотрібно, бо подорожі у часі далеко не головна тема твору. Задоволення цілком і цілком, особливо, якщо упізнавати тисячі посилань і реверансів у бік інших книжок, і тим більше, якщо ви читаєте в оригіналі. Не змовчу про те, що у російському перекладі чудова лаконічна назва з прекрасним звучанням перетворилася на кострубате чудовисько «Дело Джен, или Эйра немилосердия». Звідки? Господи, звідки ця ненормальна тяга переназвати, переписати, перетворити вже готовий твір? Страшно навіть припускати, як «переклали» інші назви серії.

Про «Циферблат» не написав тільки лінивий. Я лінива, але напишу з іншого приводу.
Заклад справді цікавий, ідея нестандартна, дизайн дуже файний, але. Позицію власника «продешевили!» - і підвищення ціни на першу годину перебування вже за 2-3 (?) тижні після відкриття, я вважаю неповагою до всіх потенційних і вже постійних відвідувачів. Цитата з московського сайту мережі: «Мы запускаем новый проект — свободное пространство или, если хотите, кафе, в котором платить надо только за время. Чтобы максимально упростить процесс оплаты и удешевить его мы, долго не думая, решили установить такую стоимость — рубль в минуту. Правда, поработав месяц, мы поняли, что не выдерживаем такой ценовой политики и установили, что первый час будет два рубля в минуту, а все последующее время так же по рублю.» А чим власники думали (може, треба було подумати "долго"?) і рахували, коли відкривалися? Ні, я не вважаю нинішню ціну високою для центру міста, але ставлення, ставлення…

Ну і поведінка персоналу (принаймні, певної його частини, бо хлопці-дівчата є дуже приємними), спантеличує.

Перше, ще жодного разу (з 3х моїх візитів), коли я стояла біля стійки, і чекала на каву, чи коли приходила сама, я не чула, щоб персонал попереджав, що оплата – з людини, а не з годинника. І неодноразово я була свідком, коли відвідувачі були трошки в шоці, бо замість очікуваної суми вони мають заплатити більше, бо їх просто не попередили, сварилися через це і псували нерви собі і адміністратору.

Друге, і значно більш неприємне, це те, що не попереджають про плату за бронювання столиків. Коли я зустрічалася з дівчатами, то забронювала столик по телефону – мені нічого не сказали. У день зустрічі мала піти раніше, розрахувалася по своїй частині рахунку і пішла – знов нічого не сказали. А коли йшли дівчата – з них взяли по 15 грн за бронювання. Я, коли дізналася, мало під землю з сорому не провалилася – ото вже запросила на зустріч.

Так от, друзі-юристи, ви не знаєте, чи є у нас законодавча заборона брати плату за бронювання столика? Бо мені сказали, що є, але я не можу знайти. Поки що я наколупала лише НАКАЗ N 219 від 24.07.2002 «Про затвердження Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства», де написано чорним по білому «3.9. Забороняється встановлювати мінімум вартості замовлення й пропонувати споживачу обов'язковий асортимент продукції.» - привіт, «Натюрлих» і 600 грн мінімальне замовлення при бронюванні столика. В той же час, у тому ж наказі написано «відвідувачам забороняється приносити в будь-який заклад ресторанного господарства продовольчу сировину, харчові продукти, зокрема алкогольні і безалкогольні напої», що дозволено в «Циферблаті», а з їхньою концепцією незрозуміло, чи взагалі заклад має стосунок до ресторанного господарства. Отака от фігня. Хто знає? Чи можна аргументовано відмовитися від плати за цю «послугу»? Особливо, якщо тебе не попередили.

Побачила у френдстрічці новину про вихід нового альбому "Атмасфери" і потопала на офіційний сайт у пошуку мп3 варіанта. Дивно, що навіть на офіційному сайті є варіант купити платівку, але немає мп3. В той же час, якщо вийти на інтернет-крамницю (польська, не українська, на жаль), яка реалізує попередній альбом гурту, то цілком швидко з"ясовується, що новий вони теж пропонують. Погано, погано працює відповідальна за оф-сайт людина, можна було б і пряме посилання причепити. Але дякую, що взагалі опція мп3 існує.

В будь-якому разі, всіляко рекомендую, музика справді чудова, а 4,32 євро за диск - цілком підйомна ціна, давайте підтримувати вітчизняних виконавців (хоча "безкоштовно" цей альбом теж уже є в мережі, але все таки...)

Цієї весни, такої сірої, такої пізньої, хочеться шукати кольорів будь-де. Навіть, якщо цей колір - графіті на стіні. Сьогодні кольорів мені додали теплі і душевні зустрічі, дякую всім, з вами яскравіше

А ще на Бадалін кльові квитки - отакий квиточок на цупкому папері, який є одночасно і квитком, і листівкою (з надрукованою одразу ж маркою для відправлення на території Китаю), і лотерейним квитком. От чому у нас такий кльових квитків не зроблять у той самий Пирогів, чи Лавру, тощо, га? Сьогодні прийшла листівка для enanna, відправлена з Тіаньцзина десь місяць тому

Інколи мені здається, що від того, чи встигне щось відбутися, поки не відлунала остання нота якоїсь пісні, залежить УСЕ. Тому хай не зупиняється, хай лине і лине...

Два мої найбільші враження від Китаю – китайська кухня і Великий китайський мур. Ото шо великий, то великий, заперечень нема. Ця фантастична споруда (одне з семи середньовічних див світу – виявляється, цих переліків див віз і візочок, між іншим) не просто велика, вона величезна – завдовжки 8851,8 км, з яких 6259,6 км – власне стіна, 359,7 км – траншеї і 2232, 5 км – природні бар’єри, як то горби і річки. Ви собі таке уявляєте? Я от коли побачила на власні очі, то подумала: «Ото не було чим зайнятися» :)



( далі )

Це не двері будинків, це двері у лабіринти дворів і двориків між будиночками, які зрослися боками, спинами, двері в окремий світ, на іншу планету, в іншу епоху



( +3 )

Після описів жахливого, що відбувається у ресторанах, як там і чим насправді годують:

...Do all these horrifying assertions frighten you? Should you stop eating out? Wipe yourself down with antiseptic towelettes every time you pass a restaurant? No way. Like I said before, your body is not a temple, it's an amusement park. Enjoy the ride.
(KITCHEN CONFIDENTIAL Adventures in the Culinary Underbelly (Anthony Bourdain)

І, в принципі, це можна сказати практично про будь-що. Тому еnjoy the ride