Цю книжку я придбала винятково тому, що свого часу подивилася екранізацію пана Міядзакі, яка мені дуже сподобалась (як окрема стрічка, та й як, власне, екранізація згодом).
Якщо ви думали, що у казках не при ділі лишаються молодші з трьох братів-сестер, то ви помилились, більшість нещасть та лих у цій історії випала на долю старшої сестрі Софі. Як не праця з ранку до вечора, так прокляття Відьми Пустирищ і чарівник-капризун бідолашній на голову. Але, як цілком зрозуміло, все буде добре.
Персонажі, як на мене, пречудові. Софі, зі своїм одвічним переконанням "я нещаслива, бо старша" (який чудовий приклад, треба зайнятися автотренінгами й самонавіюваннями, що я нічогенька така:)) і Хаул (чому він не Гавл - я здогадуюсь, але що маємо, то маємо) змальований вередливим, себелюбним та розбещеним дитиськом, чого варті лише його нежить і розтікання зеленим слизом. Отак читаєш, та розумієш, що "казкові принци" - вони теж не цукор. Зрештою, мова легка, приємна, розповідь невимушена та гарнесенько йде вечорами з шоколадкою та чаєм під теплим пледом. Переклад теж добрий, як на мене, от тільки чим грішить Старий Лев - одруківки все одно трапляються (у двох попередніх книжках також), і всі вже під кінець, наче редактору не стало снаги й уваги доробити свою справу до кінця. Десь навіть папірець валявся з виписаними сторінками, але то таке. Оригінальною обкладинкою, як вже колись зауважив strongowski вирішили не перейматися, і Софі мало не одне лице зі своєю японською версією. Але найгірше, ну тобто, нестерпніше, що цією книжкою пригоди лише розпочинаються, книг є ще кілька, та коли ми їх побачимо, на жаль, невідомо. А дуже кортить.
Стосовно відповідності аніме та першоджерела мушу визнати - прочитання пана Міядзакі було досить вільним, але все одно не зіпсуло мені насолоди ні від першого, ні від другого.